Букринський плацдарм

Мусимо пам’ятати...
Букринський плацдарм – це місце на правому березі Дніпра, неподалік від Великого Букрина, що в 80 км від Києва (південно-східний напрямок). Воно відоме тим, що під час Другої світової війни потрапило в центр операції Битва за Дніпро у вересні 1943 року і було захоплене військами Воронезького фронту. Букринський плацдарм і по сьогодні залишається білою плямою історії України.

Букринський плацдарм

Територія плацдарму становила 11 х 6 км впродовж лінії фронту. Визволення Києва радянською армією від фашистів було заплановане на жовтень 1943 року, шляхом нанесення удару з позицій Букринського плацдарму, проте обидві спроби наступу виявились невдалими, бо сили противника були нерівними. Офіційною версією поразки на Букринському плацдармі, відповідно до директиви Й. Сталіна, був невдалий наступ і неврахування особливостей місцевості для вдалого наступу армії. І саме цим на той час можна було виправдати колосальну втрату людей, що відбулася під час невдалого наступу. Київ було успішно звільнено згодом, 6 листопада 1943, після проведення операції з позицій Лютизького плацдарму у Нових Петрівцях. Але повернути втрачених загиблих вже було неможливо. За словами очевидців, при форсуванні Дніпра для визволення Києва у воду для переправи на другий берег входило 25 тисяч воїнів, а звідти виходило вже 5-6 тисяч… Для форсування Дніпра біля Букринського плацдарму в радянської арміє було лише 16 понтонів, в результаті із важкої техніки через величезну річку вдалося переправити лише один танк! Люди були змушені переправлятись на човнах селян, на напханих соломою гімнастерках і плащ-наметах, на ящиках і колодах, і просто вплав. Уявіть, що ширина Дніпра в цьому місці сягала більше кілометра, а плисти приходилось в льодяній осінній воді. Поранені, які переправлялися по студеній воді, хапались за живих і цілими в’язками йшли на дно. Загиблих було настільки багато, що течією Дніпра трупи радянських солдатів доносилися аж до берегів Чорного моря в Туреччині!.. На самому ж Букринському плацдармі, за свідченням очевидців, у ямах, подібно воді, стояла кров. Через помилкове метеозведення 3 тисячі десантників потрапили не в тил ворога, а прямо на плацдарм. Тисячі десантників у ті дні згоріли прямо в небі, не долетівши до землі, а ті, хто зумів приземлитися, були вбиті кулями автоматів або потонули у водах Дніпра. Страшним і маловідомим фактом є також те, що десантників, які вижили, помилково вбивали свої ж наземні війська, прийнявши їх за власівців (з мемуарів Хрущова). Це було справжнє пекло і тисячі загиблих, що падали під безперервним вогнем ворогів.

Перемога далася дорогою ціною. Досі не відомо, скільки точно людей загинуло тієї кривавої осені на Букринському плацдармі. Оприлюднені дані такі: під час битви за Дніпро загинуло 417 000 осіб, а у вогні під час боротьби за Букринський плацдарм – 250 000. 361 військовому було присуджено звання Героя Радянського Союзу. Але, знаючи наскільки викривлялися дані за часів Радянського Союзу, можна припустити, що у вогні загинуло набагато більше людей. З боку німців, за офіційними даними, втрати також були величезними – 55 000 осіб! Але достеменно підрахувати втрати неможливо. У братській могилі в селі Балико-Щучинка поховано 3 316 радянських воїнів, де сьогодні встановлено меморіальний комплекс Букринського плацдарму. Ще кілька десятків тисяч покояться в братській могилі села Ходорів, що в Миронівському районі на Київщині. Дніпро, що став свідком і безпосереднім учасником кривавих подій 1943 року, також назавжди заховав у своїх водах таємниці Букринського плацдарму і тисячі і тисячі військових і мирних жителів.

Трагедія була ще в тому, що в операціях по штурму Букринського плацдарму приймали участь не звичайні регулярні війська Радянської армії. Здебільшого це були мобілізовані за кілька тижнів до операції підлітки, не всім з яких виповнилось 16 років, без належної військової підготовки, голодні, не озброєні. На трьох таких солдат приходилась лише одна гвинтівка.

Сповідь учасника боїв на Букринському плацдармі: «Страшно було дивитись, як гнали новобранців на передову. Молоді хлопці з Чернігівщини, Київщини — не те що необстріляні, а необмундировані, одягнуті хто як. Женуть їх, ніби телят на забій, офіцери на ходу розтовкмачують, як солдат має діяти в бою. Женуть — а кулемети косять, женуть — а кулемети косять! Кулемети гріються, аж постогнують від кривавої роботи...»
Навіть німецький полонений офіцер сказав на допиті маршалу Жукову: «Маршала Жукова усі знають. Але хіба маршали так воюють! Гнати солдат на кулемети... Гнати тоді, коли на кожен ваш кущик лози націлений наш кулемет».

Операція визволення Києва залишається найбільш суперечливим досягненням Радянської армії під час Другої Світової війни. Експерти говорять, що спроба захватити Київ через Букринський плацдарм була масштабною стратегічною помилкою радянського командування, якому обов’язково було слід зробити героїчну пропаганду, що коштувала життя тисячам людей. І саме тому, що в певних кругах це дійсно вважалося помилкою, протягом багатьох років про Букринський плацдарм ніхто навіть не згадував. Ніби його і не було.

Національний музей – меморіальний комплекс «Букринський плацдарм»

Меморіал пам’яті тут було відкрито лише через 40 років після битви за Київ, в 1985 році, за часів Л.І. Брежнєва.

Національний музей – меморіальний комплекс «Букринський плацдарм» розміщено на місці міста-фортеці Чучін (1110 рік) (де сьогодні встановлено пам’ятник Бояну – автору «Слова про полк Ігорів»), що обороняло підступи до Києва за часів Київської Русі. Він складається з 3 груп скульптур, що представляють бої за Дніпро, стели, на якій висічені імена загиблих, Вічного вогню. Над меморіалом виситься 27-метровий постамент воїну, що символізує перемогу і скорботу. Архітекторами меморіалу  «Букринський плацдарм»  стали А.Захаров і Ю. Платонов, а скульптором - визначний український скульптор Валентин Зноба. Авторам вдалось зробити грандіозне видовище, яке можна назвати гідним справ, що вершились тут восени 1943 року, коли через киплячий під обстрілами Дніпро переправлялись молоді солдати радянської армії. Потужний порив воїнів, спрямований до Києва, відображений і обставлений тисячами речових подробиць, що робить бронзові панно гранично достовірними.

Як на диво меморіальний комплекс «Букринський плацдарм» не справляє гнітючого враження, все дуже красиве, уквітчане квітами, зеленню. Неймовірно красива панорама відкривається з височенних схилів на Дніпро і протилежний лівий берег. Всі рани української землі з часом загоїлись, і, звичайно, ніщо вже не нагадує про страшну військову трагедію, що сталась тут 60 років тому, окрім пам’ятників і дощок з іменами загиблих. Талановито спланований меморіальний комплекс «Букринський плацдарм» варто відвідати, щоб віддати шану загиблим в страшній війні, не важливо до якої армії чи народу вони відносились. Прекрасні схили і води древнього Дніпра прийняли їх всіх і урівняли.

Щорічно, в середині літа, в селі Балико-Щучинка проходить масштабний чотириденний фестиваль «Трипільське коло».

Адреса меморіалу пам’яті Букринський плацдарм: 09200 Кагарлицький р-н, с. Балико-Щучинка, тел.: (04473) 4-12-46.
Розклад роботи музею: понеділок - п'ятниця з 9 - 17, перерва 13 - 14, субота, неділя - вихідний.

Як доїхати до меморіалу пам’яті Букринський плацдарм (село Балико-Щучинка): Рейсовими маршрутками від станції метро «Видубичі» (Київ), Власним автотранспортом по обухівській трасі (80 км від Києва).

Зупинитись можна в готелі «Звенігород», село Балико-Щучинка, вулиця Польова, 22, телефони (050) 444-68-79, (04573) 2-33-33.

Музей-діорама «Битва за Дніпро в районі Переяслава и створення Букринського плацдарму восени 1943 р»: Вознесенський Собор (який датують 1695-1700 роками) м. Переяслав-Хмельницький, вул. Г. Сковороди, 54. Тел. 5-18-79.

Сакральный тур в Перу

 

Контакти

Компанія: Ukraine for Business (UB)
Адреса: Київ, Україна
Телефон: +38 050 609 27 99
Телефон: +38 097 361 30 19
Skype: ukraine-for-business

Про компанію

Ukraine for businessUkraine for Business (UB) надає послуги іноземцям в галузі ділового і пізнавального туризму, подорожей, організації конференцій, письмового та усного перекладу, навчання мовам.